Чому тарганів називають німецькими?

Найпоширеніший тарган у світі (а на сьогоднішній день відомо більше 4,6 тисяч видів) - це рудий тарган (Blattella germanica), він же - німецький тарган або прусак. Він є одним із найвірніших, але нелюбимих супутників людини. Ця нічна комаха живе у квартирах, готелях, ресторанах по всьому світу: головне – поряд з людьми та харчовими продуктами. У дикій природі руді таргани не зустрічаються.

Німецьким цей представник сімейства тарганових названо на честь країни, в якій він був вперше описаний та вивчений. Опис комахи було введено в науковий обіг у 1776 році шведським натуралістом Карлом фон Ліннеєм. Дорослі особини мають розмір від 12 до 15 міліметрів, довгі вусики, коричневе забарвлення з відмінними двома темними поздовжніми смужками на грудній частині, а також надкрила, що покривають все тіло. І хоча цю комаху назвали "німецьким тарганом", дуже довго залишалося неясною, звідки вона все-таки родом. Нарешті, у травні 2024 року команда вчених при Гарвардському університеті під керівництвом Цянь Тана опублікувала на платформі американського наукового журналу Proceedings of the National Academy of Sciences результати досліджень про те, звідки з'явився цей вид і як він розселився по планеті. Для цього було проаналізовано генетичний матеріал 281 Blattella germanica, отриманий із 17 країн із п'яти континентів. Як з'ясувалося, походження сучасного рудого таргана сягає набагато більш ранніх часів, ніж XVIII століття, коли він був вперше науково описаний. Аналіз показав, що безпосередній предок німецького таргана – азіатський тарган (Blattella asahinai). Ці два види розділилися близько 2100 років тому, коли популяція вихідного виду, що мешкала в районі Бенгальської затоки (Східна Індія, М'янма та прилеглі острови) адаптувалася до життя в людських поселеннях. З Південної Азії таргани поширилися земною кулею двома основними шляхами. Перша хвиля "розселення" на захід відбулася близько 1200 років тому - через Близький Схід, як передбачається, у зв'язку з активацією комерційної та військової діяльності халіфатів Омейядів чи Аббасидів.

Другій хвилі експансії на захід, майже 400 років тому, сприяла колоніальна політика європейських країн у Південній та Південно-Східній Азії. При цьому дослідники зазначають, що навіть на початку XVIII століття основний ареал поширення рудого таргана все ще обмежувався Азією. Тріумфальне просування цього виду на далекі відстані відбулося наприкінці XVIII століття завдяки розвитку глобальної торгівлі – таргани подорожували у ящиках та кошиках з продуктами, у папері, тканинах та інших заморських товарах.